Прикметник

Йдеться про такі слова, що, позначаючи якiсть предметiв,» розфарбовують» українську мову, роблять її бiльш яскравою, барвистою, емоцiйною.

Більше уроків на сайті:   https://mriya-urok.com/

Назва з’явилась в підручнику Я. Головацького «Граматика Руского язика» (Львів, 1849). Отже, їй понад  160 років.

Прикметник —  це повнозначна змінна частина мови, яка виражає ознаку або властивість предмета й відповідає на питання  Який? Яка? Яке? Чий? Чия? Чиє?

Світе мій, гучний, мільйонноокий,

Ппристрасний, збурунений, німий,

Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій,

Сонцем душу жадібну налий!

Моя країно – зоряна, біблійна й пишна,

Квітчаста батьківщино пісні й соловейка!

Ознака предмета – це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з чким граматично і за змістом тісно пов’язаний прикметник. Ознаку можуть передавати й інши частини мови.

біла хата  — прикметник,

побілені хати – дієприкметник,

біліе полотно – дієслово,

білизна снігу – іменник

узимку в лісі біло – прислівник.

Проте в них ознака не первинна, вона переплітається з іншим значенням слова.

Тільки прикметник може виражати ознаку:

Безпосередньо:

велике місто, ніжний погляд;

Опосередковано (через відношення предмета до інших предметів):

київськи вулиці, материні руки.

Слова, що позначають ознаку до порядку предметів при лічбі (двадцяте сторіччя, перший клас, сьомий поверх), у шкільній граматиці розглядаються як порядкові числівники

Прикметники часто багатозначні

золотий перстень – зроблений з золота

золота голова – здібна, обдарована людина

золоті руки – вправі, умілі руки

золоте серце – чуйна, добра людина

золота дитина – слухняна, вихована дитина

золоті слова – розумні, мудрі слова

золота осінь – пора з пожовтілими листями

золота середина – найвигідніший спосіб поведінки – золотий вік – час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

Морфологічні ознаки прикметника – рід, відмінок, число.

Ці категорії в іменника залежать від форм іменників, з якими вони узгоджуються:

Широкий лан, широка нива, широки степи, широкого лану, на широкій ниві, у широкому полі, до широких степів.

Початкова форма прикметника – чоловічий рід називного відмінка однини.

Синтаксична роль

Узгоджене означення:

Бузкова нію прийшла незримо, схилилась мовчки на стіжок.

Відкрию вікно я у ніч волошкову – журба не боїться її темноти.

Я не сплю, гортаю синю книгу ночі.

Задивилась ніч у смарагдові сни, сипле з неба сріблясті краплини.

Іменна частина складеного присудка при нульовий або вираженій зв’язці:

Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий.

До свіюки наше серце є подібне.

Хай кожна мить життя вам буде дорога!

Кожен буває великим бодай на життя!